Роттердамський бієнале, що стартує 24 вересня, має назву Open City: Designing Coexistence («Відкрите місто: проектуючи співіснування»). Вже присутність у назві виставки слова «екзистенція» натякає на те, що її організатори розуміють місто радше як процес, аніж об’єкт, що на виставці скоріше йтиметься про сирі, рухомі й складні людські взаємодії, аніж про застиглі, статичні й підготовані заздалегідь відповіді-будівлі.
Куратору бієнале, відомому голландському архітекторові, голові бюро KCAP і керівникові Інституту міського планування Швейцарського інституту технологій Кеєсу Крістіаансу (Kees Christiaanse) видається важливим висунути на перший план питання відкритості міського середовища на тлі зростання реальних і уявних кордонів між спільнотами, що проживають на одній території, пожвавлення сегрегаційних процесів і утворення гетто.
На противагу останнім, роттердамівці готові вдатись до рішучого, навіть ризикованого кроку: зібрати під одним дахом різноманіття суперечливих, складних і в чомусь драматичних наративів про міське життя в НьюЙорку, Москві, Стамбулі, Бейруті, Сан Пауло, Джакарті, Пермі і Дубаях. Відкрите місто включає шість підтем: «Спільнота», «Колектив», «Притулок», «Сквот», «Взаємність», «Зроблене місто», — кожну з яких розробляла окрема кураторська група, виходячи з конкретних ситуацій в тих чи інших містах.
Так, тема «Спільнота» торкатиметься проблеми гомогенності в США: її куратори, група Interboro, намагатимуться підірвати усталені, стереотипні уявлення про американське передмістя як одноманітне, сегреговане середовище. Куратори з Росії (Барт Ґолдхоорн, Олександр Свердлов, Ганна Броновицька) пропонують для розуміння сучасного російського міста користуватися двома поняттями, «колективне» та «індивідуальне» місто, що відсилають, відповідно, до радянської та пострадянської доби.
Стрижнем для розвитку цієї теми буде доля мікрорайону: експозиція демонструватиме як його занепад, зумовлений у 80-х і 90-х соціально-економічними чинниками, так і можливості адаптації за нових умов. У рамках бієнале явище біженства (тема «Притулок») розглядатиметься не тільки з точки зору примусової дії, спричиненої насильницьким зовнішнім тиском і спрямованої на виживання, але й як втеча з метою покращити умови свого життя і відмова виконувати громадянський обов’язок.
Той факт, що третина світового міського населення мешкає у неформальних поселеннях, розглядатиме тема «Сквот». Двом світам – офіційному і неофіційному – слід почати спілкуватись, вважають куратори теми, пропонуючи модель взаємодії сквотерів, архітекторів, девелоперів і муніципальних службовців.
Вони також звертають увагу на різницю в значенні явища сквоту у розвинених країнах і країнах, що розвиваються: якщо для перших сквот є можливістю розгортання нових, альтернативних соціальних моделей, то для других – неуникною, злиденною необхідністю. Ну і, нарешті, остання тема присвячена, власне, Роттердамові як буквальній, прогулянковій лабораторії відкритого міста (такого, яким його визначила історія, щільно пов’язана з портом і майже цілковитим знищенням центру під час Другої світової війни).
«В Роттердамі край усюди», — стверджують куратори теми Crimson Architectural Historians. Головну експозицію доповнюватиме спеціальний проект «Паралельні випадки», створений за участі навчальних закладів з 28 країн: 44 академічні проекти взаємодіятимуть на подвір’ї Інституту архітектури (NAI), який в буквальному сенсі розгорнеться на вулицю.
Частина програми бієнале, присвячена окремим проблемам розвитку цього міста, проходитиме в Амстердамі. Присутність події у віртуальному просторі забезпечуватиме спецпроект з відео- і телетрансляції. Незважаючи на перетин багатьох різноспрямованих тем і форматів, Кеєс Крістіаанс запевняє, що бієнале працюватиме як добре відлагоджена комунікативна машина, а дискусії матимуть результат.
Джерело: журнал «АСС»
